PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Фермер з села Ромашки мріяв стати артистом і подався у «Хата на тата» | Хата на тата
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImhhdGFuYXRhdGEuc3RiLnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Фермер з села Ромашки мріяв стати артистом і подався у «Хата на тата»

Хата на тата

Володимир Голубець з села Ромашки, що на Київщині – справжня знахідка для проекту «Хата на тата». Фермер, який звик тільки віддавати накази показав усій Україні, що навіть найбільший ледар у світі може змінитися. Ексклюзивно для сайту СТБ Володимир розповів, чим живе його сім’я нині, а також розкрив свою дитячу мрію, яка здійснилася саме завдяки «Хата на тата».

Володимире, розкажіть, будь ласка, як життя вашої сім’ї змінилося після участі у проекті?

Безумовно життя змінилося на краще. Я став більше розуміти свою дружину. Займаюсь господарством, готую, разом їздимо на природу. Знаєте, до участі у цьому проекті, життя було якесь сіре. Після проекту стало набагато краще.

А що готуєте вдома?

Днями готував плов, можу суп приготувати, юшку, смаженину. Згадую, що готував на проекті, та й готую це знову. Зараз піст, то більше готуємо картоплю та гриби.

Епізод з програми

Епізод з програми

А що для вас на проекті було найважче?

Ледве виконав завдання, коли вчився на машині їздити і в Київ поїхав. Це страх. От я намучився. Більше, якщо і поїду до Києва, то з самого ранку – годині о четвертій чи п’ятій, коли дорога пуста і машин немає (сміється).

Дружина цінує те, що ви їй зараз більше допомагаєте?

Вона зараз взагалі сама щаслива. Вже не хоче мене навіть нікуди відпускати. Я хотів спробувати подати заявку на участь у проекті «МастерШеф», то жінка насварилася, сказала, що нікуди не відпустить. Така любов, що йолки-палки. Раніше такого не було, а зараз аж жити радісно.

Эпоизод из программы

Епізод з програми

Зніматися у проекті сподобалося?

Так, це цікаво. Хлопці, які знімали програму, класні попалися. Мені сподобалося. Спочатку важкувато було, звичайно, що чужі люди в хаті, але потім звикли і ще більше сподобалося.

Зіркою себе вже відчуваєте?

Та якось не удобно. Яка я там ще зірка. Але ви знаєте, я з самого дитинства мріяв стати артистом. Всі в класі хотіли працювати – хто космонавтом, льотчиком, хтось на молоковозі хотів їздити, а я хотів бути артистом. Дружина так і казала, мрії збуваються.

Які емоції у вас були перед переглядом програми в ефірі СТБ?

Зніматися було якось простіше, ніж чекати ефіру. Коли чекав, то мене аж тіпало. Як тільки подумаю, що ввечері програма вийде, то руки й ноги німіли, аж давлєніє піднялося.

Эпизод из программы

Епізод з програми

А як ваші родичі, друзі, сусіди відреагували на участь у проекті?

Нормально. Всі казали, що класно. Але самі вони в проект не пішли б, бояться. Також всі питали скільки я заробив і чи правда, що гроші віддають. Я й їм казав, що звичайно, виграв. Це правда.

Всі звикли, що скрізь обманюють. А мені, що брехати. Я їх справді виграв. Як треба було відремонтувати 21 сходинку за одну ніч, я думав, що тралі-валі, що якось домовлюсь. Але ні, сказали, щоб зробив сам. Я заслужив це все.

Взагалі, вважаю, що «Хата на тата» – такий класний проект, таке вже придумали, ну молодці! Хотілося, звичайно, показати себе з кращої сторони, але не знаю, мабуть, «передав куті меду».

Юлія Петровська

Мовою оригіналу