PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImhhdGFuYXRhdGEuc3RiLnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Жадібний тато виділяє дружині по 10 гривень на день

Хата на тата

У проект «Хата на тата» звернулася дружина землероба Петра Смереки, Ірина. Жінка скаржиться на те, що її чоловік ледарює під час відсутності робіт на полях, не виділяє сім’ї грошей, і не бере участі у вихованні дітей.

Петро пристойно заробляє, обробляючи землю. У чоловіка є два трактори, сівалка, автомобіль та інша важка техніка, яка приносить прибуток, а в місяці холодів він проводить час у своє задоволення. У Ірини ж робота явно не сезонна – годувати родину, підтримувати чистоту в будинку, і стежити за величезним господарством потрібно постійно.

Але, незважаючи на заможність, чоловік вважає, що хліб, колготки для дітей, пральна машина автомат – це все марні витрати грошей. На день для своєї дружини він виділяє по 10 гривень.

Читайте також: После участия в «Хата на тата» герой изменил свое мышление

Жадібність Петра поширюється і на дітей. У нього є 13-річний син Сашко і 6-річна донька Вероніка. Підлітку доводиться працювати, щоб мати хоч трохи грошей на розваги. «Петро грошей Сашкові не дає. Мій син в 13 років сам на себе гроші заробляє», – розповідає Ірина.

А ось маленькй Вероніці тато воліє давати подачки, щоб та не відволікала його від перегляду телевізора.

vlcsnap-2015-11-17-15h23m00s178

Ірина дуже хоче, щоб її діти розвивалися, проводили час так, як їм цікаво. Але сама оплатити вона це задоволення не може – чоловік грошей не дає, і працювати не дозволяє. «У мене своєї копійки немає, щоб я могла повезти дітей кудись, щось показати їм. А батько просто не хоче», – каже жінка.

Читайте також: В Литве вышел адаптированный формат «Хата на тата»

Петро Смерека впевнений, що його діти й так нормально живуть. «І без цього можна в сім’ї прожити – я так виріс», – відмахується тато. І його вірність своїм переконанням лякає: «Мене змінити не можна, тому що, як говорили діди і прадіди, горбатого могила виправить».

Чоловік не має сумніву в тому, що все це дається дружині легко, тому за випробування він приймається з вірою в свої сили. «Я доведу, що це – не пекельна праця, як вона себе накручувала. Це туфта», – говорить він.

Але після цілого дня, прожитого за графіком дружини, Петро зрозумів, що помилявся: «Жінкою бути складно, тому що жіноча праця не помічається. Помила посуд – а через дві години те ж саме. Попрала – забруднили. Приготувала їсти – з’їли. Замкнуте коло. Це пекельна праця, і мені на це відкрили очі».

Читайте також: Сельский Ален Делон открыл секрет молодости

В рамках завдань проекту Петро повинен здійснити мрію сина – відвести його на футбольний матч. Але тато сповнений скептицизму – він бачить Сашу в іншому амплуа. «Я в ньому футболіста не бачу. Ось захоче бути землеробом – все у нього в житті буде».

Ще одне випробування – участь у конкурсі на самий гостинний будинок в селі. Учасники дивували гостей віршами, запальними піснями, і, звичайно ж, масою смачних страв. Але чим же буде годувати і розважати гостей скупердяй-Петро, ​​який і жменькою солі не поділиться?

Чи вийде у жадібного героя справити враження на сусідів, і отримати головний приз програми – 30 000 гривень, дивіться у відео:

Дивіться наступну частину

Частина 3 з 4

Частина 4 з 4

Дивіться попередній випуск просто зараз!