Валерій Ославський: «Ми з донькою справжні друзі»

У ведучого проекту «За живе! – 3» та експерта програми «Я соромлюсь свого тіла» Валерія Ославського дуже завантажений графік. Але, не дивлячись на це, він завжди намагається якомога більше часу приділяти сім’ї. Валерій розповів про особливості спілкування з донькою та про їх золоте сімейне правило.

Валерій, скажіть, допомагаєте дружині у хатніх справах?

Я допомагають не дружині, а вношу свою лепту до сімейної справи. До моїх обов’язків входить вирішувати усі фінансові питання. В іншому – виносити сміття, все таке. Вдома я буваю вкрай рідко. Живу в Одесі, працюю у Києві. А коли приїжджаю до Одеси, працюю ще й у лікарні. Тому, коли приходжу додому, дружина позбавляє мене від необхідності мити посуд або пилососити.

Чи встигаєте проводити час з донькою?

За останні пару місяців мало виходить бачитися. В основному по скайпу або по телефону. А так ми намагаємося багато проводити часу разом. Нам весело разом.

Пам’ятайте, коли вперше залишилися наодинці з донькою?

Звичайно пам’ятаю. Дружину відвезли в реанімацію після кесарево, а я був з донькою. Буквально через 15 хвилин після її народження.

Не боялися?

Ні. Гінеколог дружини завела мене до реанімації та дала на руки дочку. Вона так подивилася на мене «прискіпливо» і лягла спати далі. Це був мій перший момент наодинці з донькою.

Ви суворий батько?

Так. Але моя донька не потребує виховання. Вона особистість, її можна направляти, але не виховувати. Я суворий у тому плані, що у нас є певні домовленості, і якщо вона їх не виконує, я можу проявити твердість характеру. Але ми друзі все одно.

 

Читайте також : Михайло Присяжнюк: «День без своєї сім’ї – витрачений день»

А що входить до обов’язків доньки? Можливо, приносити хороші оцінки …

Перед нею не стоїть завдання принести мені хорошу оцінку. Їй потрібно вивчити це для себе. Якщо їй щось не подобається, то вона просто повинна здати і забути. Насильно милим не будеш, і я це розумію. Але вона сама старається. Коли бачить, що я засмучуюсь, якщо вона з якоїсь причини не зробила так, як ми домовилися, то виправляється, і ми не повертаємося до цього питання більше.

У вас є сімейна традиція?

Ви знаєте, у нас є золоте правило. Якщо у нас є навіть найменша, мінімальна можливість, ми завжди вечеряємо втрьох, всі разом. І це найбільша радість, яка могла б тільки бути.  Більше напевно той момент, коли ми з донькою йдемо тусити. Ми все робимо разом: баскетбол волейбол і боулінг, хокей, теніс … вона дуже спортивна дівчинка. Вона у мене виграє, майже чесно. Іноді я настільки неуважний, що пропускаю, і вона дуже радіє цьому. Ще ми любимо ходити разом в кіно, потім обговорювати фільм.

А якби змогли опинитися просто зараз  разом із донькою, де б хотіли бути?

Ну ми б пішли прогулятися вздовж моря, подихали б повітрям. Потім, напевно, поїхали б в кіно або ігроленд. Або ж пішли на майстер-клас з малювання картин олією. Вона дуже добре малює, добре робить вироби з бісеру. Я об’єктивно це говорю, тому що вона займається цим досить давно. З першого класу ходить на малювання та бісер. Дуже творча дитина. Найчудовіша дівчинка в світі, що я можу ще сказати. Дуже норовлива, цілеспрямована, чітко знає, чого хоче – від одягу до вибору професії.

Знаєте, ким мріє стати Ваша дочка?

Так, збирається бути доктором.

Чи підтримуєте таке бажання дочки?

Так, тому що вона буде доктором – стоматологом. Я вважаю, що це досить непоганий шматок хліба, який дозволить їй бути незалежною від будь-якого чоловіка. Включаючи, навіть тата.